Українська міліція у переддень майдану та на початку шляху до реформ

Ефективність правоохоронної системи взагалі та міліції/поліції зокрема впродовж багатьох років є однією з найбільш актуальних проблем для України, її демократичного розвитку. Ще до початку Революції гідності фахівцями було констатовано її критичне загострення – як наслідок дефіциту чіткої і прозорої, орієнтованої на захист інтересів суспільства державної політики в цій сфері і тривалого зволікання з вирішенням цілого комплексу правових, організаційних, соціальних, матеріально-фінансових проблем. Задовго до подій Майдану як правоохоронні органи, так і держава загалом не користувались ані авторитетом, ані довірою, ані спроможністю виконувати функції, покладені на них суспільством. Чисельні “реформи” імітувались і підмінялися риторикою.

Резонансні події Майдану, зовнішня агресія у Криму та на сході України, – загалом те, що сьогодні у світі називається українською кризою, засвідчили, що недемократичні державні “силові” інститути є джерелом загроз національній безпеці України. 

Питання реформування МВС, демонтаж пострадянської міліції і створення та розбудова поліції європейського зразка, з огляду на євроінтеграційні прагнення України, мають бути неподільно пов’язані з питанням захисту прав і законних інтересів громадян. Підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, політично засвідчивши орієнтацію на європейські цінності в зовнішній і внутрішній політиці, Україна має виконати низку зобов’язань. У правоохоронній сфері це зокрема реформи міліції, причому йдеться про докорінний “злам”, принципові зміни в системі. Адже навіть у постреволюційний період залишаються актуальними проблеми корупції, застосування протиправних практик і репресивні тенденції.

З повним текстом можна ознайомитися тут.