Критерії оцінки ефективності діяльності правоохоронних органів: досвід США і Великобританії

Джерело: веб сайт Комісії з акредитації правоохоронних органів  (США) www.calea.org і веб сайт Міністерства внутрішніх справ Великобританії: www.homeoffice.gov.uk

По матеріалам Комісії з акредитації правоохоронних відомств (США) і Міністерства внутрішніх справ Великобританії. Вказані організації проводять акредитацію і інспектування правоохоронних органів. Як правило це поліцейські підрозділи рівня міського і районного відділу ОВС України. В основу їх оцінки діяльності поліцейських відділів покладено комплекс вимог до організації служби відділу від побутових умов у відділі до ефективності управління відділом і ефективності правоохоронної діяльності. 

Комісія з акредитації правоохоронних органів створена в 1979 році чотирма основними правоохоронними організаціями: Міжнародною асоціацією начальників поліції, Національною організацією посадових осіб правоохоронних органів афроамериканського походження, Національною асоціацією шерифів і Поліцейським виконавчо-дослідницьким форумом. Ці організації приймають активну участь в роботі Комісії шляхом надання консультацій і відповідають за признрачення членів Комісії.

Приводом розроблення стандартів і запровадження акредитації стала посилена критика на рівень правоохоронної діяльності в пресі і серед громадськості. Особлива увага приділялася недостатньому рівню чесносі серед офіцерів, якості служби, персональної і колективної відповідальності за шкоду, яка причиняється поліцією під час виконання своїх обов’язків, недостатньому рівню інформування населення про злочини та інших проявів взаємодії з населенням.

Акредитація правоохоронного відділу – це справа добровільна. Відділ сам вирішує чи треба йому проходити акредитацію і коли це робити. Рішення про акредитацію приймає керівництво відділу. У разі прийняття такого рішення правоохоронний відділ звертається до Комісії з відповідною заявою, щоб розпочати процес акредитації. Акредитація складається з двох основних елементів: стандартів і процесу акредитації. Стандарти – це загальні вимоги, яким повинен відповідати відділ, щоб пройти акредитацію. Стандарти вироблені членами Комісії, а також організаціями, які створили цю Комісію і  з попереднього досвіду акредитації правоохоронних відділів. Відділ сам вирішує яким чином і в якій формі ці стандарти будуть введені до функціонування правоохоронного відділу, щоб мати максимальний ефект від їх застосування в ньому. В цьому відділу допомагає сам процес акредитації. Процес акредитації встановлює порядок, послідовність і стабільність запровадження стандартів в роботу відділу; і в результаті, Комісія визначає чи досяг відділ відповідного професійного рівня. Процес акредитації складається з п’яти етапів: подання заяви, внутрішня оцінка відділу, зовнішня оцінка віддділу, інспектування Комісією, підтримання відповідності вимогам акредитації і переакредитація.

Стандарти стосуються дев’яти основних напрямків правоохоронної діяльності:

-роль відділу, завдання, які на нього покладені і його відношення з іншими правоохоронними органами;

-оргнізація відділу, управління і адміністрування відділом;

-структура особового складу;

-організація безпосередньої роботи з особовим складом і процес його службового руху;

-оперативна діяльність;

-опертивна забезпеченність і підтримка;

-діяльність з забезпечення безпеки дорожнього руху;

-діяльність з утримання арештованних і їх конвоювання;

-допоміжні і технічні служби.

Вказані стандарти допомагають правоохоронним відділам:

-удосконалити можливості з попередження злочинності і контролювання території обслуговування;

-формалізувати основні управлінські процедури;

-встановити справедливе і недескримінуюче відношення до персоналу і нормалізувати відношення в колективі;

-удосконалити рівень послуг, які надаються населенню з охорони громадського порядку;

-укріпити координацію і взаємодію з іншими правоохоронними відділами і органами;

-підвищити репутацію відділу в очах начелення і самих працівників.

Стандарти публікуються в окремому виданні, яке востаннє видавалося в 1999 році. Це видання містить 439 стандартів, які розміщені в 38 розділах. Розділи зформовані відповідно до схожих сфер регулювання. Деякі номери залишені без змісту для подальшого заповнення нових положень. Комісія вважає, що стандарти відображають найкращі вимоги і досвід для правоохоронного відділу. Кожен стандарт описує вимоги, яким повинен відповідати відділ, але не встановлює яким чином вони повинні вводитися в діяльність відділу – відділ це вирішеє сам у той шлях, який вважає найбільш ефективіним для себе. Відділи повинні підтримувати ці стандарти в майбутньому.

Стандарти, затверджені для публікації Комісією.

Розділи 1-3:  роль відділу, завдання, які на нього покладені і його відношення з іншими правоохоронними органами.

Розділ 1: Правоохоронна роль і повноваження

Містить стандарти, що стосуються ролі і повноважень персоналу відділу. Повинні бути чіткі писані правила застосування засобів фізичного впливу і вогнепальної зброї. Окремі стандарти повинні стосуватися надання права на зберігання і носіння зброї, навчання персоналу поводженню зі зброєю, а також правила вибору і тестування вогнепальної зброї[1], якою озброєні співробітники відділу. Стандарти також повинні містити форми рапорту і порядок розслідування випадків застосування вогнепальної зброї.

Розділ 2: Юрисдикція відділу і взаємна допомога

Визначаються геграфічні кордони юрисдикції відділу, а також зони конкурентної юрисдикції з іншими територіальними підрозділами. Повинні бути договори про взаємну допомогу з сусідніми територіальними підрозділами, якщо немає відповідного контролюючого законодавства, а також встановлені процедури допомоги в критичних невідкладних ситуаціях.

Розділ 3: Контрактні угоди за надання правоохоронних послуг

Якщо проводиться правоохоронна допомога (скоріш за все оплатна додаткова – моя примітка І.О.), стандарти повинні містити спеціфікації послуг, які надаються, форми контрактних угод, які повинні укладаться.

Розділи 4-10 Відведені для застосування в майбутньому.

Розділи 11-17: Організація, управління і адміністрування

Розділ 11: Організація

Стандарти стосуються організації відділу. Особлива увага приділяється уніфікованності команд, порядку і обсягу контролю, розполілу відповідальності і делегування повноважень. Також повинні бути програми, спрямовані на більш ефективне використання персоналу і ресурсів, в тому числі і під час підтримання вимого акредитації. Планування повинно бути в кожному відділі. Також сюди входять стандарти, що стосуються функціональних обов'язків, організаційної структури, штатного розпису, а також розповсюдження аналітичних доповідей, якщо такі застосовуються.

Розділа 12: Управління

Стандарти стосуються відповідальності начальника відділу за створення і впровадження відповідної політики функціонування відділу. Стандарти вимагають встановлення процедури доведення рішень, команд і розпоряджень до підлеглих, а також відповідальність керівників за діяльність підлеглих. Стандарти вимагають, щоб співробітники дотримувалися письмових процедур, коли отримують конфліктні накази і директиви. Встановлення системи письмових директив також повинно мати місце.

Розділи 13 і 14 зарезервонвані для наступного застосування.

Розділ 15: Аналіз злочинності

Вказані стандарти стосуються збору, обробки, аналізу і розповсюдження данних про злочини. Аналіз повинен містити фактичні дані, на які він посилається.

Розділ 16: Розміщення персоналу і альтернативи персоналу

Повинна бути запроваджена кадрова система і штатний розпис посад відділу. Стандарти встановлюють вимоги до посадових обов’язків, які повинні бути чітко розписані, а також порядок призначення на відповідні посади. Стандарти також вимагають підбор і тренування резерву у відповідності з вимогами до діючих поліцейських і заохочення застосування цивільного населення, де це має сенс і відповідний ефект.

Розділ 17: Фінансовий менеджмент і управління майном відділу

Стандарти цього розділу стосуються адміністрування, формування бюджету, бухгалтерського обліку, порядку закупівлі необхіних речей і знаряддя, інвентаризації і управління майном відділу.

Розділи 18-20 зарезервовані для наступного використання

Розділи 21-26: Структура персоналу

Розділ 21: Класифікація і розподіл обов'язків і відповідальностей

Стандарти цього розділу стосуються аналізу службових обов’язків, класифікації, процедур і процеса, що застосовуються для опису природи службової діяльності відділу.

Розділ 22: Компенсації, пільги і гарантії, умови праці

Вказані стандарти стосуються політики заробітної плати, відпусток, пенсійного забезпечення, медичного забезпечення, забезпечення у випадку інвалідності, програми страхування відповідальності. Стандарти стосуються також форменого одягу і обладнення, яке видається відділом, а також описання пільг, які стосуються освіти. Крім цього встановлені стандарти медичного огляду і вимог до здоров’я персоналу, а також прийому вільнонайманних співробітників.

Розділ 23: зарезервованний

Розділ 24: Колективні угоди

Стандарти в цьому розділі застосовуються у тих відділах, які відповідно до закону працюють на засадах колективного договору.

Розділ 25: Процес подання скарг

Стандарти встанавлюють формальні процедури подання і розгляду скарг з боку співробітників на керівництво. Вимогами до процедури скарг такі: вона повинна бути ретельною і справедливою, а також відповідати практиці, яка склалася в інших відділах у цій сфері. Стандарти вимагають також впровадження посади, до обов’язків якої входить координація скарг, нагляд за дотриманням процедури, контролювання і протоколювання такої діяльності і щорічного аналізу поданих скарг.

Розділ 26: Дисциплінарні процедури

Стандарти орієнтують на створення системного підходу до дисципліни. Вони грунтуються на стандартах, приведенних вище, до яких входять відбір кадрів, їх підготовка і управління. Окремі стандарти вимагають наявності письмого кодексу поведінки персоналу відділу, включаючи вимоги до зовнішнього вигляду. Інші стандарти стосуються заохочення, надання консультацій і тренування як форми дисципліни, або встановлення процедур щодо системи покарань, включаючи усні і письмові догани, втрату відпустки, усунення від служби, пониження в посаді, і звільнення.

Розділи 27-30 зарезервовані на майбутнє

Розділи 31-35 Процес по пороботі з персоналом

Розділ 31: Прийняття на посаду

Методи, технології і політика, спрямовані на відбір найбільх кваліфікованих осіб на службу. Акредитовані відділи повинні надавати рівні можливості для працевлаштування для всіх бажаючих і працювати у напрямку створення ефективного підрозділу, спроможного на якісне виконання правоохоронних функцій на території обслуговування.

Розділ 32: Відбір  

Стандарти, що стосуються всіх елементів відбіркового процесу кандидатів на службу, включаючи встановленний порядок роботи з кандидатами, вивчення їх професійного досвіду, інформування кандидатів про проходження ними відбіркового процесу, а також забезпечення безпеки записів і відбіркових матеріалів. Окремі стандарти стосуються вивчення особових справ і минулого кандидатів, їх дослідження за допомогою поліграфа, медичного і психологічного огляду, встановлення випробувального строку.

Розділ 33: Підготовка та розвиток кар’єри

Це великий розділ, який стосується можливостей підготовки і перепідготовки кадрів як внутрі підрозділу, так і зовні. Стосуються також адміністративних вимог, пов’язанних з відвідуванням занять, учбових планів і методичної документації. Стосуються також академії відділення або академії, з якою відділ співпрацює. Обов’язковою є підготовка власних інструкторів. Підготовка повинна здійснюватися на наступних рівнях: для тих, хто втупає на службу; перепідготовка працюючих офіцерів; спеціалізована підготовка; і підготовка цивільних осіб. Також включаються підготовка персоналу, висунутого на вищі посади, а також додаткове навчання тих, хто отримав підвищення.

Розділ 34: Підвищеня по службі

Роль відділу у процесі просунення по службі, вимагається опис всіх елементів, які впливають на цей процес і застосовуються в ньому, звертаючи увагу на те, щоб кожний елемент був пов’язанний з професією і не мав дискимінаційного характеру. Письмові повідомлення про процес підвищення по службі надаються кандидатам і встановлюється перелік вимого до кандидатів на різні посади. Рекомендуються встановлення випробувального строку для призначенних на нові посади.

Розділ 35: Оцінка якості служби відділу

Стандарти встановлюють систему оцінки ефективності діяльності відділу. Окремі стандарти встановлюються для щорічної, задокументованної оцінки якості служби кожного офіцера на протязі встановленного періоду з особливою увагою на його відношення з керівництвом.

Розділи 36-40 зарезервовані для подальшого використання

Розділи 41-46: Правоохоронні операції

Розділ 41: Патрулювання

Вимоги стосуються адміністрування, оперування і обладнення для патрулювання. В цьому розділі ключовими є стандарти, які регулюють переслідування на автомобілях і озброєння патруліних.

Розділ 42: Кримінальні розслідування

 Стандарти стосуються функції розслідування злочинів з тієї перспективи, що в ньому приймають участь і патрульні, і спеціальні слідчі. Не робиться спроби деталізувати процес розслідування крок за корком для конкретної категорії злочинів як вбивство, згвалтування, крадіжки, розбій, підпал тощо: навпроти стандарти орієнтовані на розуміння того, що кожен відділ має право вирішувати рівень спеціалізації для провадження ефективного розслідування кожного злочину. Стандарти цього розділу тісно пов’язані зі сферами правоохоронної діяльності, приведенної нище (Злочини проти моралі, незаконний обіг наркотиків і організована злочинність – розділ 43, Операції з неповнолітніми – Розділ 44, Кримінальна розвідка – Розділ 51, і збирання та зберігання доказів – Розділ 83).

Розділ 43: Злочини проти моралі, незаконний обіг наркотиків і організована злочинність

Стандарти стосуються контролю за вказанними видами злочинної діяльності. Ці функції пов’язані з видами діяльності, які між собою можуть бути і не пов’язані, але мають безпосереднє відношення до методів розслідування. Одні відділи можуть розділяти ці функції, інші об’єднувати до єдиного організаційного компоненту або представляти це у вигляді допоміжних функцій в рамках кримінального розслідування.

Розділ 44: Операції з неповнолітніми

Стосуються діяльності як з розслідування, так і профілактики злочинності серед неповнолітніх. Окремі стандарти існують щодо організаційних і оперативних особливостей діяльності з неповнолітніми.

Розділ 45: Попередження злочинності і відношення з громадськістю.

Стандарти стосуються вказаної діяльності. Хоча вказані концепції і різні, але під час здійснення правоохоронної діяльності вони можуть поєднуватися. Стандарти щодо попередження злочинів вимагають наявності базових функцій для громадян і юридичних осіб. Стандарти відношення з громадскістю містять мінімальні функції щодо інформування громадськості про злочинність і огляд і вивчення громадської думки про поліцію.

Розділ 46: Непередбачені випадки і спеціальні операції

Стандарти стосуються серьйозних непередбаченних ситуацій як то: стихийні (природні і неприродні) лиха, масові безладдя, або інші спеціальні події, де участь відділу є обов’язковою. Визначається чи відділ взмозі діяти водинці в тій або іншій ситуації, чи лише в якості першої реакції з наступним прибуттям інших підрозділів чи спеціальних підрозділів. Цей розділ робить акцент на розробку планів реагування у таких ситуаціях, підготованність до таких операцій і оперативну готовність. Друга частина розділу стосується спеціальних операцій і тактичних груп, їх підборі, тренуванні і забезпеченні відповідним знаряддям.

Розділи 47-50 зарезервовані

Розділи 51-55: Підтримка операцій

Розділ 51: Розвідка

Якщо відділ займається кримінальною розвідкою, стандарти вимагають забезпечення законності і чесності операції, а також забезпечення безпеки інформації і документів.

Розділ 52: Внутрішня безпека

Відділ зобов’язанний розслідувати всі скарги, спрямовані на нього і його працівників. Стандарти вимагають організаційних заходів, які повинні запровадити доступність відділу для населення, письмові процедури рослідування скарг, реєстрацію заяв і інформування заявника про результати розслідування, безпечне діловодство і збереження матеріалів, а також щорічний аналіз цих заяв, повідомлення про це населенню. 

Розділ 53: Служба інспекторів

Стандарти, що стосуються процедур діяльності інспекторів зі служби і інспекторів роботи з персоналом.

Розділ 54: Інформування громадськості

Вимоги до процедур інформування населення. Окремі стандарти встановлюють мінімум інформації, яка повинна доводитися до населення, заохочують застосування засобів массової інформації для інформування населення про політику правоохоронної діяльності і  відповідних процедур, а також розробка спеціальних процедур забезпечення доступу засобів массої інформації до місць скоєння тяжких злочинів.

Розділ 55: Допомога свідкам і потерпілим

Стандарти, які стосуються допомоги потерпілим і свідкам встановлюють бажання відділу надавати вказаним особам допомогу через справедливе, співчуттєве і гідне відношення,  а також створення, впровадження і розвиток програм допомоги потерпілим і свідкам та іншої діяльності. Додатково стандарти вимагають аналіз відповідних послуг, які надаються відділом без дублікації послуг, запропонованних в інших організаціях цієї місцевості. Грунтуючись на результатах цих досліджень, стандарти вимагають, щоб послуги свідкам і потерпілим надавалися на стадіях дослідчій, під час провадження досудового і судового розслідування, а також після осудження злочинця. Метою цього розділу є забезпечити потерпілих, свідків, співробітників відділу і членів їх родин кваліфікованною професійною допомогою і відношенням до них, яке вони заслуговують у зв’язку з їх важливою роллю в розслідуванні злочину і притягнення винних до відповідальності.

Розділи 56-60 зарезервовані для наступного використання

Розділ 61: Дорожній рух

Стосуються процесу і процедур виконання обов’язків відділу з забезпечення безпеки дорожнього руху. Відділ сам визначає організацію виконання цієї функції – чи за допомогою патрулів або ж створення спеціальних підрозділів. Окремі вимоги встановлюються до нагляду за дотриманням правил дорожнього руху, розслідування ДТП, регулювання руху, контролю та допоміжних служб.

Розділи 62-70 зарезервовані для наступного використання

Розділи 71-74: В’язні і діяльність, пов’язана з судами

Розділ 71: Транспортування ув’язненних

Встановлюють вимоги до транспортування осіб, які знаходяться під арештом у відділенні. Це включає два основних періоди часу: безпосередньо після арешту, перед взяттям під варту, затриманням або переведенням до іншого приміщення; і перевезення в’язнів з однієї тюрьми до іншої, до шпиталю, суду, або до іншого місця. Окремі стандарти регулюють застосування наручників, та інших запобіжних заходів і вимагають обшукувати транспорт після кожного перевезення.

Розділ 72: Місця утримання

Це найбільший розділ. Стандарти стосуються відділів, які мають в своєму розпорядженні камери попереднього ув’язнення на короткий строк, як правило не більше 72 годин, в проміжок часу, коли особа була затримана і до її першого візиту в суд. Ці стандарти не стосуються до тюрем та інших закладів пенітенціарної системи, де затримані утримуються більше 72 годин.

Окремі параграфи цього розділу стосуються управління камерами попереднього утримання, їх фізичного плану, безпки і санітарних умов, контролю, внутрішньому розпорядку, медичних послуг і прав затриманних.

Окремі стандарти стосуються відділів, які не мають камер попереднього ув’язнення, але в яких проводяться допити та інші заходи з затриманими особами, яких було затримано не період часу до 2 годин. Стандарти вимагають розробити загальні процедури безпеки і нагляду за затриманними.

Розділ 73: Безпека в суді

Стосуються відділів, до компетенції яких входить забезпечення безпеки в кімнатах судових засідань або приміщень суду. Окремі стандарти визначають роль, права і обов’язки цих відділв у забезпеченні безпеки судових приміщень, а також процедури і політика виконання цих функцій. Функції безпеки повинні грунтуватися на потребах суду. Необхідно визначити необхідні засоби і утримувати їх в стані оперативної готовності. Кімнати для судових засідань повинні бути обладненні засобами зовнішнього зв’язку.

Розділ 74: Правовий процес

Стандарти стосуються участі відділу у судових справах, де відділ виступає в якості сторони. Відділ повинен вести реєстрацію участі у всіх засіданнях суду як по кримінальним, так і по цивільним справам. Окремі стандарти стосуються процедури участі представників відділу і по кримінальним і по цивільним справам, а також забезпечення проведення цих засідань. Окремі стандарти встанавлюються щодо офіцерів, які мають право забезпечувати прийняття свідками присяги, а також вимагається ведення реєстрації і суворого обліку всього майна, яке було отримане в результаті цивільних спорів.

Розділи 75-80 зареєстровані для подальшого використання

Розділи 81-84: Допоміжні і технічні служби

Розділ 81: Зв’язок

Стандарти стосуються засобів зв’язку, які функціонують безпосередньо у відділі або  в іншому місці, але відділ користується їх послугами. Стандарти розділені на три секції: управління і операції; приміщення і обладнення. Окремі стандарти вимагають, щоб обладнення зв’язку відділу відповідало вимогам Федеральних стандартів зв’язку. Оперативні стандарти вимагають 24 годового безкоштовного і безпереривного доступу, двосторонього радіозв’язку, безпереривного запису термінових повідомлень і телефонних переговорів, встановлення процедури запису і зберігання записів радіопереговорів і розговорів по телефону, можливості швидкого відтворення термінових радіоповідомлень.

Розділ 82: Документація

Стандарти стосуються ведення основної документації відділу. Управлінські стандарти вимагають забезпечення безпечного зберігання документації таким чином, щоб попередити розголошення данних, що містять приватну або службову інформацію, забезпечення добового доступу до неї і ведення обліку документації. Друга секція вимагає контролю документообігу, який має місце поза стінами відділу і включає створення пронумерованних бланків і процедуру перегляду рапортів. Третя секція стосується різноманітних систем обліку документів, включаючи поіменні списки співробітників, протоколів з безпеки руху, реєстр осіб, які знаходяться в розшукі.

Розділ 83: Збирання і зберігання доказів

Стандарти стосуються виявлення і збору речових доказів на місцях вчинення злочинів. Стандарти вимагають присутності технічного персоналу на протязі 24 годин у відділі, встановлення процедури прийняття і видачі речових доказів, а також забезпечення наявності і доступу до необхідного обладнення і засобів виявлення, фіксації і вилучення речових доказів.

Розділ 84: Управляння майном

Стандарти стосуються майна, яке було вилучене у зв’язку з розслідуванням злочину, включаючи речові докази, знайденного або іншим чином вилученного майна, зокрема вимоги стосуються умов зберігання цього майна і відображення його руху; особлива увага приділяється зберіганню і руху спеціальних матеріалів як наркотики, зброя і небезпечні хімічні речовини. Окремі стандарти вимагають забезпечення охоронного зберігання всього майна і вимагають щорічних раптових перевірок складів та інших місць зберігання.

Додатковим, неписаним стандартом є спокій офіцерів. Це означає, що офіцери на службі повинні знати і відчувати, що керництво прийняло всі можливі заходи щодо забезпечення їх безпеки під час виконання службових обов’язків. 

10 причин проходження акредитації

-проаналізувати статус і ступінь готовності відділу до ефективної діяльності

-переконання в тому, що відділ працює на належному рівні професіоналізму

-переконатися в тому, що вся діяльність належним чином задокументована

-переконатися в тому, що відділ працює у відповідності з його статутами і процедурами

-дає можливість: проаналізувати якість послуг, які надаються відділом, встановити його можливості, встановити і підтримати дисципліну і  захистити себе від постійних судових претензій

-забезпечує міжнародне визнання і заохочує працівників відділу, підвищує їх мораль

-переконує державних чиновників в якості правоохоронної діяльності

-робить територію обслуговування більш привабливою для економічного і соціального розвитку

-зберігає кошти на судових позовах проти відділу

-вносить почуття добробуту і безпеки в серця населення.

З досвіду використання аккредитації в практичних органах, які її пройшли.

Після проходження аккредитації дякими відділами, в штаті Іллінойс було проведене дослідження про рівень судових скарг на незаконні дії працівників відділів які пройшли акредитацію і які ще цього не зробили. В результаті було виявлено, що позовів до акредитованних відділів меньше на 16,3% чим до неакредитованних, а сума загальних позовів на 35% меньше до акредитованних відділів. Загальними позитивними результатами акредитації є: більш корисними стали навчальні програми, оперативна робота стала більш ефективною, налагодилися відношення і взаєморозуміння атестовнних і вільнонайманних співробітників, а також взаємодія і порузуміння з населенням.

В одному відділі акредитація допомогла зменьшити відповідальність поліції і полегшити потенційний прес з боку громадськості та забезпечити віру населення в поліцію. Зокрема шляхом аналізу рослідувань випадків застосування вогнепальної зброї було виявлено офіцера, який на протязі року застосував зброю 9 разів, тоді як середня цифра по відділу була рівна 4 випадкам використання вогнепальної зброї при вирішенні складних конфліктних ситуацій. З цим офіцером була проведена робота і в наступному році він вже застосував зброю 3 рази. Це потенційно зменшило кількість скарг на використання поліцейськими вогнепальної зброї, що зберегло час і гроші на судові спори.  В іншому випадкі наявність письмового статуту і документування виконання його вимог допомогло спростувати заяви адвоката в суді про незаконні методи, які використовувалися до його підзахисного у відділенні. В ще одному випадку стандарти, які стосуються співпраці з засобами масової інформації допомогли відділу вийти з честю з протистояння з мас медіа щодо справи про згвалтування неповнолітньої, інформацію щодо якого не повинна була оприлюднена відповідно да стандартів і прогами захисту потерпілих.     

 Стандарти також впливають позитивно на відношення поліції з громадськістю. Зокрема стандарти дозволяють удосконалити такі важливі аспекти взаємодії поліції з населенням: змінити відношення населення до поліції за допомогою  нового викладення завдань поліції, етики і моралі поліцейських; доступне доведеня до населення поліцейських функцій і видів послуг, які поліція може надати населенню; перегляд маршрутів патрулювання і укріплення найбільш небезпечних місць  на території обслуговування з огляду на потреби громадькості; розвивають процедуру і навички роботи поліцейських з громадскістю; встановлення місць і порядку звернення громадян до поліції за вирішенням повсякденних проблем, а також становлюють міру, до якої поліцейський може втручатися в особисті проблеми громадськості; підвищує роль і значення патрульних поліцейських; удосконалює менеджмент і аналітичну діяльність в сфері спвіпраці з громадськістю; виявлення і прийняття на службу найбільш достойних представників громадськості.

У Великобританії існує державна програма оцінки ефективності діяльності поліції, які розробляються під керівництвом Міністерства внутрішніх справ Великобритоанії і називється “Індикатори служби найвищої якості”. З’явилися ці індикатори в зв’язку з прийняттям в 1999 році закону “Про місцеві уряди”, який зобов’язав всі органи, які надають послуги населенню надавати послуги найвищої якості у відповідності з потребами і пріоритетами регіону. Це стосується не лише поліції, але Індикатори для поліції розроблені Міністерством внутрішніх справ. Зокрема обов’язки поліції полягають у створенні взаємодії з іншими органами в регіоні для вирішення проблем, які описані в Законі “Про злочини і безпорядки” 1998 року.

Індикатори ефективності діяльності поліції полягають в вимірюванні успішного виконання завдань поліції у сферах її компетенції шляхом створення  можливості порівняння досягнень в поліцейскій службі. Уряд впевненний, що створена система вимірювання ефективності діяльності поліції  і система порівняння  досягнень є сильним стимулом удосконалення якості служби і продемонструє наскільки очікування і потреби національної і місцевої громади виправдовуються.

Критерії, які застосовувалися для формування індикаторів:

-повинно бути якомога найменьше індикаторів, які відображають труднощі завдань, які стоять перед поліцією;

-індиатори повинні бути чіткими, зрозумілими і не допускати подвійного тлумачення; кругом, де є дані досліджень, їх необхідно пов’язувати з індикаторами;

-повинні бути вимірюваними і використовуватися для порівняння. Це значить, що індикатори повинні мати кількісне вимірювання, грунтуватися на погодженних визначеннях і унеможливлювати маніпуляції з ними;

-повинні бути ефективними у вимірюванні внесків поліції до роботи у партнерстві, навіть якщо результати, які вимірюються напряму не залежать від поліції;

-повинні перекликатися з потребами особистої відповідальності;

-повинні бути гнучкими, щоб місцеві індикатори ефективності могли існувати паралельно з ними.

Відповідно до вимог Закону “Про поліцію” 1996 року Міністерство внутрішніх справ щороку встановлює пріорітети діяльності поліції в Англії і Уельсі. Приорітети визначають основні проблеми, які має населення щодо злочинності, громадської безпеки і громадського порядку на той час. Вказані пріорітети вносяться поліцейськими відділами до щорічних планів, які складаються з урахуванням місцевих приорітетів.

З метою впровадження служби Найвищої якості кожен підрозділ складає щорічний план впровадження найвищої якості разом з поліцейським щорічним планом. Через п’ять років існування програми буде проведене інспектування підрозділів в цьому ракурсі. Оцінка виконання індикаторів проводиться за правилами так званих “Чотирьох Си” (Four Cs’), тобто чотирьох позицій оцінки, які в англійській мові починаються з літери “Си”. До них відносяться: виклик, порівняння, консультація, змагання.

Виклик складається з двох основних видів виклику злочинності поліції:

1.Чому надається послуга?

-наскільки важлива послуга для того, хто її отримав  - і для тих, хто її не отримав?

-чому надавалася ця послуга?

-що трапилося б у випадку ненадання цієї послуги?

-в чому полягала послуга і на що була спрямована?

-чи принесуть прибуток обєкти послуговування?

-чи обєкти отримання послуги відповідають вимогам користувачів послуги і осіб, які мають право на цю послугу?

-чи послуга відповідає своїм завданням?

-чи ця послуга важлива для надання інших послуг?

-чи послуга була надана в правильному обсязі, в потрібному місці і тому, хто в ній дійсно мав потребу?

-наскільки добрий процес, у який надавалась послуга, що оцінюється?

-чи може бути послуга надана дешевше?

- чи може бути підвищена загальна якість і у який манер?

-чи послуга є дійсно ефективною?

-чи застосовувався принцип рівності при наданні послуги?

-чи інструкції щодо надання послуги відповідають їй в повному обсязі?

-чи послуга має повну специфікацію?

-хто ще може надати цю послугу – місцевий уряд, інший поліцейський відділ чи приватна організація? Вони можуть допомогти при виконанні послуг чи стати незалежними провайдером цієї послуги?

-чи відповідають реаліям плани щодо поліпшення послуги?

2.Чому вона була надана у певний спосіб, а не у інший?

Порівняння. При проведенні аналізу Найкращої якості порівнюються: результати консультацій, індикатори ефективності служби, управлінська інформація, слухи, результати досліджень і оглядів, кількісні показники, результати інспекцій і самооцінки, інтерв’ювання, аналіз статутів. Необхідно відповісти на запитання: чи застосовувався корпоративний підход до порівняння, чи є інформація про громадську думку, чи вивчалася  громадська думка разом з іншими поліцейськими підрозділами, які результати попереднього вивчення громадської думки, чи послуги надаються у відповідності з національними стандартами, що говориться про рівень обслуговування в скаргах, як порівняння застосувається для поліпшення служби і послуг, які надаються.

Консультації. Встановлюються відповіді на такі запитання:

-чи має місце постійний консультаційний процес?

-як враховується громадська думка при розвитку діяльності поліції і і виробленні статутів?

-як консультуються партнери і чи це відображається в спільних планах з партнерами?

- яка користь від надання послуг?

-яка інфоромація отримана зі сторони в минулому – консультації щодо поліпшення якості служби чи самого консультаційного процесу,

-яким чином співробітники отримують і надають консультації?

-як управляється щорічний процес обміну консультаціями?

-чи проводяться консультації сумісно з партнерами?

-чи використовується плани оримання і надання консультацій? Тобто використання скарг і книг заяв та пропозицій (огляд скарг, інтерв’ювання, інтерактиви в Інтернет, референдуми, аналіз потреб громадськості, зустрічі з громаданами, використання представників громадськості при аналізі потреб громадськості, консультаційні документи, лікарні, анкети, створення груп по інтересам, зустрічі з партенрами)

-чи результати отриманних консультацій і пропозицій має замітний вплив на якість служби?

-чи пропозиції пропоційно складають представників жилих і бізнесових районів?

-чи є докази отримання консультацій від складних або багатих соціальних груп?

Змагання. Мається на увазі змагання за якість послуг між самим широким спектром поліцейських підрозділів, включаючи громадські об’єднання, які займаються правоохоронними функціями. Основним завданням є показати, що послуги, які надаються є конкурентно спроможними. Приймаються до уваги як часто і коли в останній раз обновлювалась контракти на надання послуг, як враховувалася громадська думка, чи вивчався ринок з точки зору надання альтернативних послуг або конкурентів, чи є конкуренти взагалі, яким чином надається послуга – контрактом чи партнерською угодою, чи відповідальність розподіляється на партнерів, чи можливо перекладення відповідальності, чи достатньо використовуються неприбуткові і добровільні організації.

Девізом Найкращих послуг є: “Місцеві мешканці повинні встанавлювати рівень їх обслуговування”. При плануванні покращення послуг відділи повинні ставити перед собою реальні цілі і в той же час вони повинні стримитися до якомога кращих результатів. Принцип плану найкращого обслуговування полягає в тому, що кожен підрозділ складає для себе план покращення рівня обслуговування, який складається на п’ять років. В його основу покладені статистичні дані про рівень злочинності за окремими видами злочинів. На ці 5 років відділ сам планує собі рівень у процентному відношенні, на який зменьшиться кількість цього виду злочину за вказанний період. Міністерство внутрішніх справ встановлює вилку в процентному відношенні, в рамках якої відділ планує зменьшення того або іншого виду злочину. Так по злочинам, пов’язанним з автотранспортом, відділи не можуть планувати собі зменьшення кількості цих злочинів меньше ніж на 10 відсотків (з розрахунку зменьшення на 2% в рік) і більше ніж на 40 відсотків. Ці цифри беруться з аналізу статстики в цій сфері за попередні роки з урахуванням розвитку методик і технологій попередження цього виду злочину. Такі ж вимоги стосуються і крадіжок з приміщень. При наданні вимог поліцейським відділам Міністерство розуміє, що зменьшення рівня злочинності є не тільки завданням поліції, а й місцевих урядів, тому місцеві уряди повинні також звітувати про проведенні заходи в цьому напрямку.